Переводы

Козак Мамай: миф или реальность?

Добавлено в закладки: 0

Багата українська земля подіями, традиціями, людьми, повниться легендами ріка історії. Наш край – Нижнє Побужжя – це справжня гірська країна серед неозорих степів, Бузька Швейцарія, Первомайщина. Мабуть, ніде більше немає такої кількості скелястих островів посеред Південного Бугу.
Збираючи легенди рідного краю в селі Мигія (поблизу Первомайська), ми з подивом з’ясували, що один з чисельних островів називають Мамаєвим або островом Мамая. Цей факт викликав безліч питань і роздумів у членів нашої пошукової групи.
Всім відомо, що чільне місце в українському народному малярстві посідає картина із зображенням козака-бандуриста.

В цьому образі знайшла відображення визвольна боротьба українського народу. Починаючи з ХVІІІ
століття і до кінця ХІХ століття, цей сюжет був найбільш поширеним на території України.
Його зображали на кахлях, скринях, на дверях, але найчастіше – на полотні
Ще й досі у деяких домах жителів села Мигії зберігаються картини із зображенням козака. 

То ж чому острів на Первомайщині названий його іменем?
З підсвідомості дуже часто випливає пісня, колись популярна в наших краях:

А я бідний, безталанний,
Степ широкий – то ж мій сват,
Шабля й люлька – вся родина,
Сивий коник — то ж мій брат.

А наспівували її вечорами бабусі. І нікого не дивувало, що в свій час, селяни, що приїздили до міста, називали себе „степяками”- нащадками козаків Бугогвардійської паланки, що існувала над Бугом задовго до появи міст Одеси, Миколаєва, Херсона.
Напевно, саме оці підсвідомі спогади поступово перетворились на цілий ряд захоплюючих легенд. Одна з них стверджує, що козак Мамай родом з нашого Побужжя. Літописець села Мигія Іван Філіпович , священик місцевої церкви, писав, що в ХІХ ст.
в селі Любомирка жив церковний сторож на прізвище Мамаєнко, який впевнено розповідав про
походження свого роду від козака Мамая з Мигії. Через деякий час Мамаєнко приїздив на
свою історичну Батьківщину в Мигію з єдиною метою – відвідати острів, названий іменем
знаменитого пращура.
На користь саме цієї версії походження Андрія Мамаєнка говорить той факт, що в селі Мигія
двері всіх будинків були розписані картинами з його портретом, адже стверджували, що він був
не лише лицарем, заступником знедолених, але славився як характерник. Саме ця його слава
народила ще одну легенду, що побутує в нашій місцевості.

Люди вірили, що козак Мамай не був страченим. Будучи в казематі, він маленьким шилом, яке не
змогли відібрати під час арешту, намалював на стіні кущ калини, баского коня з чорною
гривою. Сила уміння характерника оживила коня. Поки відкривали темницю, Мамай встиг вискочити на
спину коня, що не мав однієї підкови. Кінь рвонув вперед, і в руках катів залишився лише старий
чобіт козака. Саме цей чобіт був повішаний на шибениці замість славетного характерника. Зник
вершник, а пам’ять про нього залишилася. З роками постать Мамая увійшла в народні легенди,
стала улюбленим сюжетом в народному образотворчому мистецтві. Але офіційна наука довго
заперечувала той факт , що ця людина існувала. 

Так, в енциклопедії зазначено, що „ Козак Мамай”- традиційна назва української картини, відомої в багатьох варіантах: „Козак –душа правдивая”, „Козак — бандурист” тощо, а ім’я Мамай не пов’язано з певною особою, а є назвиськом козака (з ХVІІІ ст. – гайдамаки) взагалі.
Та останні дослідження, проведені на території Мигії , свідчать про те, що таємниця походження козака Мамая на шляху до розгадки.

Ця книга – результат дослідницько-пошукової роботи учнів Первомайської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №17.

Керівник:
Половинко І.А., вчитель української мови та літератури.
Консультанти:
Корж В.В., вчитель географії,
Слободенюк С.П., вчитель історії

ПЕРЕВОД

Богатая украинская земля событиями, традициями, людьми, полнится легендами река истории. Наш
край – Нижнее Побужье – это настоящая горная страна среди необозримых степей, Бужская Швейцария,
Первомайщина. Пожалуй, нигде больше нет такого количества скалистых островов посреди Южного Буга. Собирая легенды родного края в селе Мигия (близ Первомайска), мы с удивлением выяснили, что один из
многочисленных островов называют Мамаевым или островом Мамая. Этот факт вызвал множество вопросов и
размышлений у членов нашей поисковой группы. Всем известно, что ведущее место в украинской народной живописи занимает картина с изображением
казака-бандуриста.
В этом образе нашла отражение освободительная борьба украинского народа. Начиная с XVIII века и
до конца XIX века этот сюжет был наиболее распространенным на территории Украины.
Его изображали на изразцах, сундуках, на дверях, но чаще всего – на холсте.
До сих пор в некоторых домах жителей села Мигии хранятся картины с изображением казака.

Так почему остров на Первомайщине назван его именем?

Из подсознания очень часто следует песня, когда-то популярная в наших краях:

А я бедный, бесталанный,
Степь широкая - мой сват,
Сабля и трубка – вся семья,
Седой конек - это мой брат.

А напевали ее по вечерам бабушки. И никого не удивляло, что в свое время крестьяне, приезжавшие в город,
называли себя "степями" - потомками казаков Бугогвардейской паланки, которая существовала над Бугом задолго
до появления городов Одессы, Николаева, Херсона.
Наверное, именно эти подсознательные воспоминания постепенно превратились в ряд увлекательных.
легенд. Одна из них утверждает, что казак Мамай родом из нашего Побужья.
Летописец села Мигия Иван Филиппович, священник местной церкви, писал, что в XIX в. в селе 
Любомирка жил церковный сторож по фамилии Мамаенко, который уверенно рассказывал о происхождении
своего рода от казака Мамая из Мигии. Через некоторое время Мамаенко приезжал на свою историческую
Родину в Мигию с единственной целью – посетить остров, названный именем знаменитого предка.
В пользу этой версии происхождения Андрея Мамаенко говорит тот факт, что в селе Мигия двери всех
домов были расписаны картинами с его портретом, ведь утверждали, что он был не только рыцарем, 
заместителем отверженных, но славился как характерник. Именно эта его слава родила еще одну легенду, 
бытующую в нашей местности.
Люди верили, что казак Мамай не был казнен. Будучи в каземате, он маленьким шилом, 
которое не смогли отобрать во время ареста, нарисовал на стене куст калины, баского коня 
с черной гривой. Сила умения характерника оживила лошадь. Пока открывали темницу, Мамай 
успел выскочить на спину коня, у которого не было одной подковы. Лошадь рванула вперед, и 
в руках палачей остался только старый сапог казака. Именно этот сапог был повешен на виселице 
вместо знаменитого характерника. Исчез всадник, а память о нем осталась. С годами фигура Мамая 
вошла в народные легенды, стала излюбленным сюжетом в народном изобразительном искусстве.
Но официальная наука долго отрицала тот факт, что этот человек существовал.
Так, в энциклопедии указано, что "Казак Мамай" - традиционное название украинской картины, известной во многих вариантах: 
"Казак - душа правдивая", "Казак - бандурист" и т.д., а имя Мамай не связано с определенным лицом, а является
 названием (с XVIII в. – гайдамаки) вообще.
Но последние исследования, проведенные на территории Мигии, свидетельствуют о том, что тайна происхождения казака 
Мамая на пути к разгадке.

Эта книга – результат исследовательско-розыскной работы учащихся Первомайской общеобразовательной 
школы I-III ступеней №17.

Руководитель:
Половинко И.А., учитель украинского языка и литературы.
Консультанты:
Корж В.В., учитель географии,
Слободенюк С.П., учитель истории

 

 

Понравилось? Поделись!

0

Автор публикации

не в сети 6 часов

Lyubina

411
Пенсионерка
Комментарии: 201Публикации: 579Регистрация: 21-08-2021

Пенсионерка

https://web24.com.ua/

Напишите комментарий

Техподдержка сайта
Авторизация
*
*
Регистрация
*
*
*
Пароль не введен
*
Пол
Генерация пароля